Доступні тури

Волею випадку я "застряг" в цьому місті на два тижні :-). Це був серпень 1991 року¸ спека¸ поруч громадський пляж ...¸ вгадайте де ми проводили час вільний від вахти: -? Це був найтриваліший відпочинок ...¸ зараз я не можу дозволити собі розслабитися більше 12 днів. Тоді ми хлопці з СРСР вперше побачили пиво в скляних 3-х літрових пляшках¸ готове до відправки. Ох вже ці довірливі європейці: -) ...¸ скільки літрів пива було випито за цей час з контейнерів ...¸ і не злічити (важке Радянське минуле :-). Тоді я вперше побачив як вранці миють тротуари з порошком ...¸ ох уже ці європейці :-). Можливо¸ якби ми застрягли там на довше¸ то теж би стали європейцями ...¸ поганий приклад заразливий :-)

Фортеця маленька¸ але в хорошому стані і плавно переходить в колоритні житлові квартали з вузькими вуличками. Красиві види відкриваються як на саму бухту Тосса де Мар¸ так і на пляж Кодолар (Codolar)¸ який розташувався під самою вежею. Якщо ж говорити про набережну¸ то всі вони на одне обличчя в Іспанії - доглянуті (зализане :-)¸ з інфраструктурою і звичайно блакитний прапор (знак якості). Великий недолік - мало дерев¸ а ті що є¸ майже не дають тіні¸ тому прогулянки вдень не приносять задоволення :-(. У Тоссе є три пляжі: Кодолар (Codolar)¸ Гран (Gran) і Менудо (Menuda)¸ але найзатишніший¸ на мою думку - це Менудо. 

Мабуть це єдина морська екскурсія по бухтах Тосси з претензією на розвагу. Великою перевагою (не дивлячись на ціну :-( є те¸ що ви зможете не тільки насолодитися прибережними видами¸ побачити гроти зсередини¸ а й відвідати віддалений (полудикий) пляж Кала Хіверола (Cala Giverola). Маршрут в сторону пляжу не нагальний¸ займе близько 40 хвилин. Човен Fondo Cristal з прозорим дном максимально близько проходить від берега¸ так що ви зможете насолодитися підводним світом (ну ... що є :-(¸ а також побачити гроти¸ в які човен запливає по саме не хочу :-). Насправді я в перший раз відчув таке. в інших точках світу я такого авантюризму (в хорошому сенсі цього слова) не зустрічав. Якщо взяти до уваги все вище перераховане¸ то ціна вже не здається такою великою :-). Зворотній маршрут йде строго по прямій і займе не більше 10 хвилин. Альтернатива даної екскурсії - це кайякінг по тим же самим бухтах. Але спостерігаючи¸ як човнярі люто ненавидять кайякін¸ всіляко притискаючи і ганяючи їх в гротах - то вам доведеться боротися за життя :-)

Потрапити на цей пляж можна трьома способами. Перший - це бути гостем готелю Pola Giverola Resort. Другий - це на машині¸ парковка через ліс по "стежці Голіцина". І третій (самий мальовничий) маршрут - це взяти морську човнову екскурсію. Пляж маленький¸ нічим не примітний¸ інфраструктура присутній в повній мірі (як і скрізь). Єдина його фішка - це віддаленість. Але це не робить його безлюдним¸ відпочиваючих повним повно. Він має сенс тільки в рамках човнового туру (пляжного відпочинку).

Один з не багатьох міст Іспанії де середньовічна архітектура дійшла до наших днів майже в первозданному вигляді¸ органічно поєднуючись із сучасною інфраструктурою. Цей курорт полюбила богема і багатенькі європейці. Дуже затишне містечко з прекрасним сервісом. А прогулянки по вузьких вуличках старого міста доставлять ні передане насолоду. Пляжі не великі¸ але як завжди на висоті. Налагоджено автобусне і морське сполучення з іншими курортами Коста-Брава. 

Це розумне слово "новесентізм" ... а просто ностальгія за колишним. Для нас же обивателів - це невеликий¸ затишний парк зі статуетками¸ фігурками¸ фонтанчиками з зачаровують видами на округу. Вхід платний - 6 євро. Працює з 10 ранку і краще приходити саме з ранку поки мало людей і свіжо. Нам не дуже пощастило¸ в парку готувалася якась інсталяція з вечіркою від готелю SOM¸ тому було багато чужорідних предметів¸ які псували вигляд :-(. А в цілому миленько¸ грошей звичайно таких не варто¸ але є плюс¸ поряд пляж¸ правда з парку прохід закритий¸ доведеться обходити.

Прямо під садами Святой Клотільди розташувався мальовничий пляж¸ з краю якого розташувалася нудистська зона (це зараз модно :-). Вода¸ як і всюди¸ прозора і чиста¸ є інфраструктура. Нічим особливим він не виділяється. Користується популярністю у місцевих і нудистів. Після ранкової прогулянки по парку приємно охолодитися. Рекомендується для більш-менш спокійного відпочинку або для різноманітності.

Скульптура знаходиться на скелі¸ до неї прокладена "народна стежка"¸ відвідувачів досить багато завдяки видам¸ які відкриваються з даної оглядового майданчика. Донна Морінера стала символом Ллорет-де-Мар¸ тому відвідати треба¸ незважаючи на сумнівну історичну цінність цієї пам´ятки. Поруч розташований невеликий скверик¸ в якому можна в тіні вдень або ввечері під зірками розпити місцеве шампаское (кава).

Найвищий оглядовий майданчик Барселони - це мабуть найважливіше. Все місто розкинулося як на долоні. А ще цей майданчик перетворен в атракціони¸ такий собі лунопарк. На вершині побудований храм¸ піднявшись на ліфті на шпиль¸ можна побачити місто з пару десятків метрів вище. Що відразу кидається в очі - це дисонанс храм і лунопарк¸ як то не в´яжеться все це. Але що не відняти у цього місця - це шикарні види. Їх можна побачити мабуть тільки з літака. Тому кожен знайде тут щось своє.

Судячи з того як Антоніо Гауді хапався за всі проекти в Барселоні відразу і не довів практично нічого до кінця¸ його нащадки яскраві продовжувачі його справи. Процес заради самого процесу - відмінний бізнес-план містер Фікс :-). Знав би тільки великий архітектор яким задом повернеться його творіння до нього самого. Наслідування Гауді невмілими ручками вийшло боком Саграда Фамілія. На всіх буклетах храм показують тільки з двох сторін і вони не центральні¸ він тільки в зародковому стані. Той хто побачив бетонний скелет Саграда хоч раз - вже не зможе сприймати його як мистецтво великого майстра. Не розумію ... як одну картину можуть дописувати з десяток різних художників?!?!?!?!? Перефразовуючи класика: "Побачити і більше не приходити".

Зібрані в реальному масштабі будиночки з усіх регіонів Іспанії і вони навіть не бутафорські (принаймні не всі). Для архітекторів буде напевно пізнавально¸ а для інших обивателів - це ... не цікаво¸ тому-що хотілося на площу Іспанії¸ яка зовсім поруч :-(. Тому¸ якщо ви з екскурсією¸ то поведуть швидше сюди¸ ніж на площу. На захист даного місця можна сказати¸ що тут тихо¸ людей одинаків немає¸ тільки екскурсії яких мало в ковідний час і є час перекусити¸ дорого¸ але дуже хочеться їсти :-).

Видовище епічне - натовп людей 20 мчить галопом по вуличках Барселони звісивши язики¸ екскурсовод щось говорить¸ задні не чують¸ передні не вірять :-). Нас як би вели таємними вуличками¸ в яких гуляють тільки місцеві ... смішно ... подивіться відео. До речі¸ тільки завдяки відео я зміг в спокійній обстановці розглянути¸ що ж нам показували :-). Це звичайно повний треш - подивитися основні визначні пам´ятки Барселони за 5 годин ... не вірте !!!!!!!

Якщо хочете заморити черв´ячка в Барселоні без черг і пафосу ...¸ то вам сюди. Знаходиться недалеко від собору Святого Хреста¸ в одній з вузеньких вуличок. В принципі все цивільно¸ правда¸ не встигають прибирати столи¸ але карахільо і круасани дуже смачні. 

Коли у вас лише 1 година часу¸ хорошим рішенням буде персональна екскурсія по так званому трикутнику. Звичайно це було не заплановано ...¸ ми можна сказати змусили нашого гіда провести і показати нам. Відвідані дві площі займають не пересічне місце в історії міста (зокрема Колумба) і повсякденному житті Барселони. Дуже дуже допитливі могли б провести тут і весь день :-) Можу відзначити¸ що самостійно вивчати історичний центр Барселони дуже¸ дуже¸ дуже складно (заблукати ... як два пальці ... :-). 

Якщо вас занесло в містечко Бланес (наприклад¸ покуштувати свіжих морепродуктів)¸ то неодмінно ви захочете відвідати місцевий ботанічний сад. Найпростішим і доступним видом транспорту для туристів є екскурсійний паровозик. Він же за сумісництвом виконує роль громадського транспорту для пересування між готелями і пляжами. Відправляється жовтий паровозик¸ природно з площі Каталонії (яка є в кожному місті). Якщо у вас завдання зробити огляд Бланеса¸ то сідайте на зупинці біля інформаційної будки¸ але попереджаю - нічого цікавого в цій стороні ви не побачите (тільки для загального розвитку). Якщо ж ви хочете максимально швидко доїхати до саду Марімуртра¸ то сідайте на протилежному боці кола площі. Ви проїдете по невеликому серпантину¸ від куди відкриваються види Бланеса з висоти. Квиток коштує всього 5 євро в обидва боки. 

На мій погляд¸ однією з причин відвідати невелике містечко Бланес є свіжі морепродукти (тут зосереджений найбільший рибальський порт в окрузі). Тому (не без рейтингу звичайно :-) наш вибір припав на цей ресторан¸ точніше на літню веранду на променаді (сам ресторан через дорогу). Обидва рази як ми обідали¸ відвідувачів не багато¸ а обслуговування хороше. Ми брали стандартний набір: велику тарілку морепродуктів (36 євро) і літр класичної сангрии (12 євро). І так як нам все дуже сподобалося¸ то і вдруге ми не стали змінювати не тільки ресторан¸ але і замовлення (щоб не зіпсувати враження :-). Принаймні в цьому закладі ми побачили справжні морепродукти ...¸ а не ті¸ що подають в паелью іспанці. На закінчення можу додати¸ що кожен витрачений євро ми з´їли :-) 

Одним з достоїнств цього містечка¸ то що історична (стара) частина дуже невелика¸ тому подивитися все вистачить і години. Але є і недолік - дивитися особливо нема чого :-). Ця частина розкинулася від площі Каталонії в бік саду Маремуртра¸ що на горі. Там же видніється стара фортеця (то що від неї залишилося). Головна родзинка - це рибальський порт¸ який забезпечує рибою і морепродуктами всю Коста Брава. Люди спеціально їдуть сюди¸ щоб скуштувати наісвежиші морепродукти в місцевих ресторанчиках.

Берег¸ пісок¸ набережна - питань немає¸ все чисто¸ акуратно¸ інфраструктура присутня. Але ось до чистоти води є питання. Близькість порту дає про себе знати не в кращу сторону :-(. Якщо все ж доля вас занесе в містечко Бланес¸ то пройдіть далі через Паломера ... чим далі від порту тим краще.

Найкраще¸ що ви можете зробити приїхавши в містечко Бланес - це відвідати сад з самої унікальною колекцією рослин на всьому Середземномор´ї. Але як для мене (НЕ ботаніка :-) найцікавішим здалося вибране місце. Парк розкинувся на кручі¸ з оглядових майданчиків відкриваються зачаровуючи види. Якби з саду був організований спуск на пляж¸ то ціни б йому не було (7 євро вхід)¸ тоді можна було б провести тут цілий день. Він вважається найбільшим ботанічним садом на узбережжі Коста Брава ...¸ але більше години тут робити нічого. 

Є чотири способи піднятися до монастиря Монсеррат - це пішки¸ на машині¸ канатна і залізна дороги (про спуск ніхто і нічого не говорить :-). Екскурсії вибирають варіан залізниці¸ щоб всіх одночасно доставити наверх (не розгубити :-). Всім рекомендують займати лівий борт в вагоні¸ від куди відкриваються власне види на гори Монсеррат. Види звичайно є (не такі напевно¸ як з канатки)¸ але теж нічого. Відчуття¸ що ти на висоті - немає¸ більше схоже на метро. Вікна в вагончиках мабуть миють спеціально для блогерів :-). І не можу втриматися¸ щоб ні вставити п´ять копійок про парковки ... Іспанія - це країна для пішоходів :-) 

Все по анологіі з екскурсією в Барселону. Вам покажуть і розкажуть про тих пам´ятках які б ви дуже довго шукали¸ але не зможете (не встигнете) подивитися об´єкти¸ які сподобалися. Тому хто перший раз (або ботанік :-) - екскурсія "Маст хев". Якщо прочитати історію в інтернеті можливо¸ то фізично потрапити за лаштунки монастиря - тільки екскурсія. У століття пандемії не так просто потрапити до 13.00 на хор хлопчиків (чергу на сотню метрів :-( і це через затягнутості лекції екскурсовода (не вміють або не хочуть вони підлаштовуватися :-(. А ось після духовної екскурсії є сенс приїхати сюди самостійно на машині і вже оглянути природні пам´ятки¸ покататися на фунікулері¸ полазити по горах¸ насолодитися природою. 

Очікування зустрічі з мадонною цікавіше самої зустрічі. А винні у всьому гіди¸ які покрили всі таємничістю і містикою¸ як ніби з дияволом зустріч. Запускають за попереднім записом¸ групами. Проходимо досить швидко коридор уздовж самого храму і піднявшись по сходах стоїмо хвилин 15. І коли перші хвилювання вляглися (подумали про вічне і увійшли в транс) нас швидко швидко проганяють повз чорної мадонни. Не встигаєш не тільки розглянути¸ але навіть подумати :-(¸ але ж щось хотілося згадати. Хоча з іншого боку - все по чесному¸ думаєш не головою а душею. В кінці шляху купуємо свічку і запалюємо¸ закріплюючи результат.